У перші повоєнні роки проблема ампутацій, протезування та надання допомоги інвалідам набула надзвичайної гостроти, в кожній області були створені госпіталі для інвалідів з ампутаційними дефектами кінцівок та протезні майстерні. Для координації їх діяльності в 1944 р. в Харкові був створений НДІ протезування під керівництвом доцента О.П. Котова. Задачею інституту була організація відновного лікування, диспансеризації та протезування інвалідів з куксами кінцівок.

Історія відділу бере свій відлік від 1945 року, коли Київський санаторій-госпіталь для партизанів був розформований, а його приміщення по вулиці Інститутській, було передано Київському інституту ортопедії. Розширення ліжкового фонду дало можливість створити ряд нових клінік та відділень, серед яких знайшла своє місце і клініка протезування на 75 ліжок.

У 1952 р. інститут був переведений в особняк графа Р. Штейнгеля по вул. Воровського, 27. Необхідність перебудови приміщень, не пристосованих до хірургічної клініки, спричинила зменшення ліжкового фонду. Зокрема, клініка протезування була скорочена до 20 ліжок. Однак зростання потреби у відновному лікуванні інвалідів обумовило створення у 1957 р. на базі клініки протезування відділення відновного лікування та складного протезування.

Першим керівником цього відділення став А.Ф. Бродський. Андрій Фаустович започаткував розробку методик по створенню витривалих кукс нижньої кінцівки, розробив спосіб з’єднання дистальних кінців гомілкових кісток за допомогою аутопластики. Цей принцип був покладений в основу значної на той час кількості модифікацій кістковопластичних ампутацій та реампутацій, що дозволяло не вкорочувати кісткову основу кукси.

Перелом у поглядах на лікування пацієнтів з глибокими трофічними розладами нижньої кінцівки стався у 1992 році, коли Олег Едуардович успішно застосував підшкірну фасціотомію гомілки у пацієнта із невропатичною формою діабетичної стопи. О.Е. Міхневичем було встановлено підвищення підфасціального тиску на гомілці та стопі у пацієнтів із трофічними розладами на грунті облітеруючих ангіопатій. Клінічні та інструментальні дослідження були покладені в основу теорії інтерстиціальної гіпертензії, яку теоретично обґрунтував та започаткував О.Е. Міхневич.

У 2000 році у відділення з клініки мікрохірургії перейшов на роботу канд. мед. наук А. П. Лябах, що значно розширило спектр хірургічних втручань. Багатий клінічний матеріал, накопичений у відділенні, спрямованість Андрія Петровича на проблему хірургії стопи, реорганізація відділення у відділ патології стопи та складного протезування, обумовили новий науковий напрямок, присвячений збереженню опороздатності у хворих з глибокими трофічними розладами нижньої кінцівки.

У 2004 році була захищена докторська дисертація А.П. Лябаха “Діагностика та хірургічне лікування набутих деформацій стопи”, яка відкривала нові перспективи в лікуванні деформованої стопи на основі удосконалених та нових хірургічних методик корекції. Були запропоновані методики передопераційного планування та інтраопераційної розмітки артродезів та остеотомій стопи, оригінальна методика V-подібної резекції стопи, класифікація ступеню тяжкості та показання до ранніх ампутацій у пацієнтів з ішемічною контрактурою стопи (у співавторстві з С.С. Страфуном). З 2011 року А.П. Лябах очолив відділ, тоді ж йому було присвоєно звання професора. Поряд із науковою та хірургічною роботою у відділі Андрій Петрович знаходить час для виїздів по санавіації, займається громадською роботою. Він є членом SICOT, головою Київського осередку “Української асоціації ортопедів-травматологів”, науковим редактором журналу “Вісник ортопедії, травматології та протезування”, членом дорадчої ради Української ради миру. Автор та співавтор близько 400 друкованих праць, методичних рекомендацій, посібників та книжок. Відзначений медалями “За сприяння в охороні Державного кордону України”, “Трудова слава ІІ ступеню”, орденом Миру ІІ ступеню.

У 2003 – 2004 рр. у відділ на роботу після закінчення інтернатури прийшла молодь: Турчин О.А., Міхневич (Артеменко) В.О., Поміщик Д. Л. Почалось напружене навчання спеціальності та вибір наукового шляху. Міхневич (Артеменко) В.О. продовжила дослідження механізмів впливу підшкірної фасціотомії на трофіку нижньої кінцівки. Була встановлена динаміка змін мітохондріальних ферментів (КФК та ЛДГ) та нейротрофічних процесів (АХЕ) у скелетних м’язах нижньої кінцівки пацієнтів із глибокими трофічними розладами під впливом фасціотомії. Вперше було вивчено взаємозв’язок між сегментарним систолічним тиском, внутрішньокістковим та підфасціальним тиском у даної категорії пацієнтів, показано позитивний вплив підшкірної фасціотомії гомілки на регіонарну гемодинаміку. Ці наукові дані були відображені у кандидатській дисертації “Збереження опороздатності у хворих із глибокими трофічними розладами нижньої кінцівки”, захищеній нею у 2007 році.

У 2009 році з Національного інституту раку у відділ на конкурсній основі на посаду провідного наукового співробітника перейшов онкоортопед к.мед.н. Проценко Володимир Вікторович, який продовжив займатися проблемою лікування хворих на первинні та метастатичні пухлини кісток. У 2010 році Проценко В.В. захистив докторську дисертацію на тему “Нові підходи до лікування хворих на гігантоклітинну пухлину кістки”. ВолодимирВікторовичєчленом ESMO (European society for medical oncology, 2013), EESG (East-European Sarcoma Group, 2013). Дійсний член Європейської академії природничих наук (2014). Автор більше 220 друкованих праць, 12 патентів України, 4 монографій.

Узагальнення багаторічного досвіду з проблеми трофічних розладів нижньої кінцівки знайшло своє відображення у фундаментальній науковій тематиці “Прогнозування перебігу та патогенетичне обґрунтування ортопедичного лікування порушень трофіки нижньої кінцівки у хворих з ураженням периферичних нервів”, яка була відзначена грамотою Президії НАМН України як краща фундаментальна НДР 2014 року. В результаті дослідження показана однотипність біохімічних та морфологічних змін у тканинах при ураженнях периферичних нервів різної етіології, наявність розладів реґіонарної гемодинаміки при полінейропатіях. Важливим науковим здобутком є встановлення модуля пружності тканин опорної поверхні стопи як інтегрального показника трофічних розладів нижньої кінцівки, застосування якого має не тільки діагностичне, але і прогностичне значення.

Сьогодення відділу полягає у науковому та практичному зростанні, продовженні фундаментальних досліджень, започаткованих від її заснування. Багатий досвід з проблеми ампутацій кінцівок знадобився з початком бойових дій на сході України, безпосередньо у відділі та закладах військової медицини прооперовано біля 300 учасників бойових дій.